Верба

Для чого, верба ясна,
Ти в зиму зацвіла?
Немов би через серце
У небо проросла.

Чому душі, - весною,
Торкнулася на диво,
Стоїш, білява квітом,
Як дівчина красива.

Ой, вербо, зачаруй,
Приклич нове тепло,
Щоб в душі і серця,
Воно ізнов прийшло.

Ой, вербочко, білява,
Не дай серцям заснуть!
Забути волю й славу,
Святий батьківський путь.

Вже, коси твої довгі,
Морози заплітають,
Чужі вітри нещадно
Знов душу розривають...

І сумно задивився
Із неба місяченько,
Чи може закохався
У тебе він серденьком?

Як ти всміхнешся щиро -
Мов холоду немає...
Невже ізнов, сестричка,
Журавка заспіває?

Ой, вербо, наречена,
У заметілі біла,
А може то не сніг,
Весна вже заясніла!..