Неважливо, що станеться потім — ти уже переміг!

Неважливо, що станеться потім — ти уже переміг:
Коли падав у прірву, як березня мокрий сніг,
Коли йшов по битому склу і крилах мертвих птахів,
Чиї обриси вщерть заповнять твій таємний архів.

Всі ці контурні карти й атласи диких вод
Переважно безсилі, коли говориш "живот",
Бо слов'янською молишся й досі, як батько навчив.
Ось тобі меч духовний — твій пожиттєвий чин.

Як же, Господи, страшно вбивати своїх катів!
Гнівом гнів не здолаєш. У трьох підземних китів
Є свої імена й орбіти — Любов, Надія і Страх.
Але хто захоче горіти на чорних семи вітрах?

Після кожного поєдинку в тобі виростає смерть.
Пересохлу горлянку ринви заповнює небо вщерть.
Захлинається відчай — і більше не чути зла.
А невдовзі крізь ніч долине тихий плюскіт весла.

Відкривай свій пошарпаний атлас — її нема!
Звідки ж музика ллється, як херувимська сурма?
Це сторічне мовчання — вирва занадто мілка.
Ти береш олівець — і з нього тече ріка.