Асфальтована чорна ніч

Асфальтована чорна ніч,
Стиглі вишні, солодкий сік,
Краплі місяця на росі,
У траві мій дитячий ніж,
Краще бути сліпим, аніж
Помирати у цій красі.

Дочекався останніх слів,
Тільки тиша втамує шал,
Я нікуди не поспішав,
Я не той, хто боїться сліз,
Алкоголі занадто злі,
Я - тверезий сумний віршар...

Лист у пляшці не допливе,
Синє озеро засніжить,
Заблукаю посеред жит
І в провалля пірну сливе,
Бо який із мене ловець,
Придорожній сухий самшит...

Відшукати б старі мости,
Щоб ні пошта ані сова
Не губили мої слова
І відправити в монастир
Курагу, розмарин, імбир,
Великодній смачний товар.

Можна просто мовчати, бо
Абрикоса росте, а ніч
Гоїть рани і кожну річ
Оживляє ласкавий Бог.
Ми простуємо з ним удвох,
Ось долоня - він каже - ріж.