Пісня вірності

Чуєш, вітровію, напинай вітрила:
Завтра в невідоме линуть нашим снам.
Людоньки, не плачте — з нами Божа сила.
Землі — для корони, слава — морякам!

Хай нас не згадають в сутичках історій,
Та монахи чорні прорікали нам:
В сильних та відважних зріє поклик моря —
Землі — для корони, слава — морякам!

Нас несуть у безвість паруси та весла.
Щастя чи загибель ми зустрінем там?
Але все, що знайдем, Бог поділить чесно:
Землі — для корони, слава — морякам!

Залишились вдома дівчина і мати,
Та до сліз пекучих байдуже вікам.
Не стогни ж бо, вітре! Будем здобувати
Землі — для корони, славу — морякам!

На найвищій вежі відлунали дзвони,
І роки з безсмертя визбирали хлам:
Землі ті далекі втратила корона
Та навік лишилась слава морякам!