За гору вже сонечко сідає

За гору вже сонечко сідає,
Потятко на бучкові співає,
Дівча там у лісі десь гуляє,
Що любов зустріне, ще не знає...
В'ють гніздечка потятка у лісі,
Леґінь припозерав дівча в лісі.
Сердечко, як шаленой, стукоче,
Жити вун без ниї вже не хоче.
Сердечко стукоче, житися не хоче,
Так любов прийде, так любов прийде!

Очі параднезні сині-сині
Леґіня на зимлю приземлили,
Бисіда пропала, душа ся розорвала,
Вун до ниї йде!..
Вітор ніжно косу розплітає,
Легіньові душу розкриває.
Ой, тути парарадні очі сині
Не єдного вни збаламутили...
Сердечко, як шаленой, стукоче, |
Жити вун без ниї вже не хоче!.. | (2)

Пудойшов до ниї близько-близько,
В очі глипнув і вклонився низько,
Слово приповісти ще не в силі, |
Так зачарували очі сині... | (2)

Сердечко, як шаленой, стукоче,
Жити вун без ниї вже не хоче!..
Сердечко стукоче, житися не хоче,
Так любов іде (прийде)!.. Так любов іде!..

Місяць ясний світить високо в далині,
Дівча з леґіньом сидять щасливі.
Сині очі з місяцьом злилися,
До громади серця заплелися...
Сердечко, як шаленой, стукоче,
Жити вун без ниї вже не хоче!..
Сердечко стукоче, житися не хоче,
Так любов прийшла!.. Так любов прийшла!..