Papier-mâché

Твої очі - холодна безодня,
Пастка, з якої тікати безглуздо.
Навколо весна, та ти знову самотня,
Кохання - це перша ознака безумства...

Колишні зникають без слів та без сліду,
Бо всі як один вони - негідь та погань.
Кохання в повітрі - це запах бензину,
Вогню, що мене перетворить на попіл...

Я міг би врятувати тебе,
Звільнити з цієї в'язниці,
Але я - солдатик пап'є маше,
Стою на верхній полиці...

До тебе щоразу крізь темряву ночі
Несу пропозицію, руку та серце.
Цей келих на двох я вип'ю охоче,
Солодку отруту з присмаком перцю...

Ніколи не варто казати 'ніколи',
Що сталось - для нас не залишиться менше,
Ти тільки поглянь, озирнися довкола:
Інколи люди не ліпші за речі...