Не сумуй, козаче

В небі на схід сонця
Ясна зірка сяє.
Вітер за віконцем
Ковилою грає.
Не сумуй, козаче,
Що доля лихая.
Най жінка не плаче,
Най мати не знає.

А козацькій вдачі
Доля не хазяйка,
Бо душа козацька
Вільна, як та чайка.
Не сумуй, козаче,
Що лихая доля.
Круки біду значать,
Перевір пістоля!..

Не турбуйся, брате,
Про козацьку долю.
Аби не за грати,
Аби не в неволю!
Та як ланцюгами
Руки, ноги скують,
Вдай між ворогами,
Що ти не сумуєш!

Не журись, козаче,
Що твій шлях розбитий.
Кінь, хоч ворон кряче,
Не зіб'є копита.
Сум про вуса сиві
В спів сховай козацький,
У похід щасливий
Гребуть хлопці хвацько!

А що вітер студить,
Сивим чубом грає,
То нехай він буде,
Він човнам сприяє.
Він штовха вітрила,
Хвилі підганяє,
Чайка білокрила
Їх супроводжає!

Зірка ясна сяє,
Вітер пил здіймає,
Аж до небокраю
Сивий степ лягає.
Не сумуй, козаче,
Що твій час спливає,
Що юність гаряча
Птахом відлітає...