Я – не ти!

Я літала від сну до сну
І малювала у снах весну.
Ти казки для мене писав,
Тихо мій сон колисав...
Ти дарував золотих жар-птиць,
Чарівні прикраси
Від морських цариць.
Я удавала, ніби сплю
Й твої казки люблю...
А любов питала мене,
Що з нами буде, коли сон мине?
Чи обірветься наш політ
Через сотні довгих літ?

Приспів:
Я – не ти! Я – не ти!
Ми – два світи, дві мети!
Я – не ти! Я – то я, але твоя!

Ранковий твій голос чую
В моїм золоті сну.
З рук твоїх лечу я
В розмальовану весну!
Там любов оживає
І твої чудеса.
Тільки-тільки й хочеться,
Щоб казку ти розказав!
А любов питала мене,
Що з нами буде, коли сон мине?
Чи обірветься наш політ
Через сотні довгих літ?

Приспів.