Рубінове яблуко

Далеко по той бік добра і зла,
На пагорбі, засіяному сонцем,
Гуляла ти, а яблуня цвіла
Й легкий серпанок плив то тій сторонці...
Казали всі: даремно йти туди,
Бо то ж не рай, а марево та й годі.
Але бажання раяло: піди
І знову все віддай дівочій вроді.
Рубінове яблуко ти мені обіцяла,
Рубінове яблуко вже достигло і впало,
До тебе я здалеку прилетів аж над осінь,
З рубіновим яблуком нам ще солодко й досі!

Ти уривала ніч – я довжив дні,
Щоб у коханні довше бути разом.
Твій райський сад сподобався мені,
Але чогось не вистачало часом...
Рубінове яблуко ти мені обіцяла,
Рубінове яблуко стало серцем і впало.
До тебе я здалеку прилетів аж над осінь,
З рубіновим яблуком нам ще солодко й досі?

– А яблуко рубінове – то гріх, –
Призналась ти, і зникла загадково.
І я його знайшов, та вже не зміг
Своє життя переробити знову.
Рубінове яблуко ти мені обіцяла,
Рубінове яблуко вже достигло і впало,
До тебе я здалеку прилетів аж над осінь,
З рубіновим яблуком нам ще солодко й досі!
Рубінове яблуко ти мені обіцяла,
Рубінове яблуко стало серцем і впало.
До тебе я здалеку прилетів аж над осінь,
З рубіновим яблуком нам ще солодко й досі?