Ну чому?

Ну чому? Знову серце тріпоче,
Мов осиновий лист у гаю...
Все тому, що забути не хоче,
Ту чарівну усмішку твою...
Не збагну я, у чому причина?..
Чом у венах бурлить океан?..
Затягнула навіки пучина,
А в очах непроглядний туман...
Ну чому? Знову вічне питання...
Чи було? Чи наснилось мені?..
Чи то мрія була? Чи кохання?..
Чи лише обіцянки одні?..

Ну чому? У душі знов тривога,
Як колись, на початку весни...
Вже розмита дощами дорога,
Потихеньку ідем до зими...
Ти чомусь, така близька, й далека...
Наче рідна, й одночас чужа...
Я один, як у полі лелека,
Допиваю самотність до дна...
Ну чому?.. Знову вічне питання...
Чи було?.. Чи наснилось мені?..
Чи то мрія була?.. Чи кохання?..
Чи лише обіцянки одні?..