Свічечка

Несе вітер співаночку, свічечка палає,
Плаче-плаче дівчиночка, козака чекає...
У хустинку лиє сльози, молитви читає,
Ой, з'явився на порозі та серденько крає...
Гей, козаче, о, милий мій, миленький,
На кого мене покинув, голуб мій сизенький?..

Зашуміла, зажурилась, зашептала верба:
Твому любому соколу судилося вмерти!..
Чорну нитку на погості розітнула відьма
І поніс-поніс по полю чорну звістку вітер...

Гей, один-один у полі, а ватаг ворожих
Сунуть орди, а він гордий - здатися не гоже!
Гей, родная шабелюка, не раз виручала,
Стільки гостей одним махом ти ще не стрічала!

Старі верби понад ставом голови схилили,
Покотився місяченько Божим небосхилом.
Покотився чорним горбим у чорную торбу,
Піднесла кістлява косу під саменьке горло...

Несе вітер співаночку, догорає свічка,
Плаче бідна дівчиночка, ізсохшая річка...
На підлозі намостили обрізала коси,
Завітали у гости злі вітри з погосту...

Розвернула дикий голос*, закриваю серце,
Не прилинеш більш ніколи до мойого серця!..