Сонце

Подивись в вікно, місто майже спить,
Та нам все одно,
В двох серцях кров кипить...
Двері зачиняй, не прийде ніхто,
Зараз крім нас двох
Вже усі сплять давно...
У полоні стін почуття мовчать,
Ніч прийшла і з тим
Думки голосно кричать,
Кожен день би так в 22:00
Залишати дім тільки би з тобою...

Приспів:
Червоні вогні на сірих поверхах,
Місто міцно спить тільки не для нас,
Нащо нам таксі, ми й так дійдемо.
Місто спить вночі,
Ми засинаєм, коли сонце встає...

Сонце встає... Сонце встає... |
Сонце встає... Коли сонце встає... | (2)

Зупинився час, але це бачим тільки ми,
Порожні вулиці, місця для нас придумані,
І, поки світять ліхтарі,
Це все бачим тільки ми... Ми...
Холодні зовні, та всередині вогонь горить,
Замерзаємо, згорaємо, і серце так тремтить...
Не дивлячись на це, ми не дзвонимо сто один,
Запах моря, холод, темрява навколо нас...
Мій светр на тобі та пара моїх рук, так,
Пара моїх рук у нічних вулицях обійняла тебе,
І ти кричиш: Уже давай швидше додому йти!..
А я хотів усе місто удвох обійти
Тільки би з тобою!.. Тільки би з тобою!..

Приспів. (2)

Сонце встає... Сонце встає... Сонце встає... | (5)

Ми засинаєм, коли сонце встає... | (2)