Весняні вітри

Весняні вітри подихом п'янким
Полонили нас, полонили нас...
Яблуневий цвіт марево ночей,
Небо голубе – це чарівний час.
І в безмежну даль рветься із грудей
Пісня, наче птах, пісня, наче птах...
Щастям струменить блиск твоїх очей
Й зігріва теплом усміх на устах...

Дивна мить весни – це дитячі сни,
Мрії запальні, помисли хмільні,
Це кохання плин, ніжний серця стук,
Зустрічі екстаз й гіркота розлук...
І напевно вже, і напевно вже,
Доля в нас така, доля в нас така,
Що струмкий потік у бурхливий вир
Торить собі шлях юності ріка...

Промайнуть роки і згадаєм ми –
В ранішню зорю, юності пору,
Безтурботні дні й той щасливий час,
Коли в гурт тісний доля звела нас...
Той щасливий блиск, ніжний зорепад
У твоїх очах у моїх очах...
Знову полетять у безмежну даль
Пісня, наче птах, пісня, наче птах...