Бачиш: між трав зелених...

Бачиш: між трав зелених,
Як грудочки, пташата...
Станьмо ось тут навшпиньки
Спокій їх берегти.
Може, не зможу батьком –
Стану їм старшим братом;
Будь їм, маленьким, сірим,
Просто сестрою ти...

Кажеш, що не зумієш,
Не маєм любові й хисту...
Що ти?! А руки?! Серце?!
Куди заховати їх?!
Яструб-розбійник свисне
Раптом над беззахисними,
Ляже на нашу совість
За нашу байдужість гріх...

Треба в житті любити
Гаряче і багато:
Сонце, дощі зернисті,
Дороги в пилу,
Траву!
...Бачиш: в гнізді малому,
Як грудочки, пташенята,
Немічні ще, невміло ворушаться
І живуть!..