Вишиванка

За що не візьмешся – вузлів плутанина,
Заплетені сіті, пропущені петлі,
Між схрещених нитей прошито людину
Недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком,
Стежки ніби стяжки затягнуті туго
У мережу, що межує з мереживом..

Мій Боже! Мій Боже! – кричиш йому в вухо
Та будь же уважний чи хоч обережний!
Та глухо у Бога і хтось безперервно
Пряде і гаптує пусту мішковину,
А берег далекий манить оберегами,
І кожна дорога – тонка павутина...

Опучками пальців без голки без ножиць
Зубами чи нігтями – хто вже як може
Невидиму нитку на інші несхожу
Виплутує кожен... Ну мало не кожен

Кохана дитинко, ми й в сутінках світу,
Де поспіхом навхрест прострочено мить,
Знайдемо свою павутинку зі світла,
Вона не урветься – вона задзвенить!