Потяг

Вже одна – пустота,
Якби тіло не хтіло,
Я самотня, без сили...

Я гукаю до небес,
Наче в світі я одна,
Тільки з гуркотом колес
Прокидаюсь з забуття...
Усвідомлення себе:
Хто, і звідки я, і з ким?..
Наче й доля в мене є,
Разом за руку я з ним...

Якби сонце не сіло,
Я самотня без сили...
Тільки розпач у очах,
І в душі панує страх...

Розум каже: Йди вперед!
Ти не бійся я з тобою!
Ти не бійся я з тобою!
Вбережу тебе любов'ю!
Вбережу тебе любов'ю!
Він бере мене й веде,
Відкриваю свої очі
Ще наповнені слізьми,
Наче щось мені шепоче,
Що належить - те візьми!

Вже одна – пустота,
Якби тіло не хтіло,
Я самотня, без сили...
Без сили... Без сили...
Без сили... Без сили...