Батарейка

Опале листя кружля,
ніяк дощ не вщухає.
Усе про те промовля,
що вороття немає.
Що вже не Золотко я,
ти не Зоринка мила,
і у коханні в нас
батарейка сіла.

Я за тобою журивсь,
коли ми розлучались,
крізь відстані та крізь сни
до мене ти верталась.
Та тільки доля лиха
одразу все змінила,
і у коханні в нас
батарейка сіла.

І ніби все, як завжди,
все та ж у чашці кава,
і з крана цівка води,
і той стілець кульгавий.
І знов канарка співа,
як сонце засвітило.
Лиш у коханні в нас
батарейка сіла.