Запальничка

Моє місто мовчить... Воно загубило нас...
Десь о другій ночі ми ходили у магаз,
Я сумую за твоїм волоссям
І за запахом вулиць досі дуже-дуже...
Життя тоді не потребує інших слів,
Ряди пустих офісів і таких же пустих описів,
Хтось колись писав: Як болить - відпусти...
Все брехня, я не можу далі йти!..

Приспів:
Запальничка завжди буде третьою лишньою,
Ми вже ніколи не будемо колишніми...
Знаєш, мені тебе не вистачає!..
Запальничка завжди буде третьою лишньою,
Зникни з думок і вже просто облиш мене!..
Знаєш, та я тобі не пробачаю!.. Не пробачаю я!..
Не пробачаю я!.. Не пробачаю я!.. Не пробачаю я!.. | (3)

Всі багатоповерхівки вже забули, де ми були,
Де ховали сигарети, де писались на касети.
В нашій школі нема вікон, а тоді ми в них дивились...
Ми хотіли і ми мріяли колись там стати кимось,
Малювали у метро більш шедевр, ніж Мона Ліза.
Найдешевше в нас вино, мама, мрія, дім, валіза...
Твої руки, небо, постріл, ти холодна, як залізо...
Знову школа. Знову вікна. Ніч. Мотель. Вокзал. Валіза...

Приспів.