Осінні валізи

Похмурились брови й очі
Замислені, вітряні,
Крутить годинник замучені
Стрілки вперед...
Затихли слова, що мчались
До тебе так віддано,
Заплутались в вирі мною
Збагненних тенет...

Приспів:
Осінь укотре стрічає
Тебе хмарочосами,
Губиться з натовпом
В вітках міського метро...
Я все збираю думки твої
Ранішні з росами,
Пакую валізи, для себе
Й для тебе на зло...

Вже задощило, і місто
Вкривається холодом,
Мрійливість туманами впала
Під ноги й лежить...
Забуті дороги, ноги
Стернею поколоті... -
Я все пам'ятатиму,
Кожну загублену мить!..

Приспів.

А я дні все рахую,
Збиваючись в датах,
Сонце холодне, ночі крихкі,
Я не стомлюся ламати всі грати,
Скільки б не сипались
Часу мого піски!..

Приспів.