На пристані

Жива вода померла у отруті,
Руку в руці тримаю я у скруті,
Цупкий, нескінченний, рідний ланцюг,
Де кожен - і мама, і тато, і друг...
Зорями я падаю чи дощем,
Залатанеє небо плаче вогнем,
Пошматані душі йдуть на причастя,
Попри нещастя, вірують в щастя...

Приспів:
Стою на пристані розхристана,
Душа моя чиста кораловим намистом
Від Заходу до Сходу огорнута в негоду...
Стою на пристані розхристана,
Душа моя з кришталя парусом корабля
З Півночі на Південь спиняє сильний вітер...

А у лісах десь чую я зозулю,
Я не рахую... Ні, я не рахую...
Іду на край світу до світла в пітьмі,
Одягнена в літо із лютим в душі...
Спокоєм пронизана твоя мить...
Струна натягнута уже не тремтить...
Тілом, душею йду на причастя,
Попри нещастя, вірую в щастя!..

Приспів.