Мала

Знову сниться якась маячня:
Чарівні місця, на яких
Тобі пообіцяв швидкого кінця.
Замість місяця горить
Посмішка твого лиця...

Був четвер, віщий сон,
Наступила п'ятниця.
Після неї вихідні
Присвячу своїй малій,
І коли на самоті
Дійсно з тобою одні
Серед тисячі вогнів,
Заблукавши у пітьмі,
Намертво рука в твоїй руці!
Хай знають усі!

Після них будні |
Ліниві, як трутні. |
Шукали на глибині |
Фантазії брудні, |
Відтаяли літом, |
Захололи в грудні, |
Мої руки брудні, |
Чекаю дні судні!.. | (2)

Стає все на свої місця |
В час повного місяця, |
Розбивши усі серця, |
Вся столиця біситься. |
Друзі втратили кента, |
Для нього нікого нема. |
Сто відсотків з розуму |
Звела мене моя мала!.. | (4)