Думала

Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе.
Не піду за багатого,
Бо борода коле,
А піду я за такого,
Що сіються вуса!
Він на мене кивне-моргне -
А я засміюся!
Виглядала у віконце
Та й засміялася,
Вийшла мати воду брати
Та й догадалася:
Знаю, доню, знаю, люба,
Чого ти смієшся!
Може кого полюбила
Та й не признаєшся?..

Стояла, думала, та й зажурила,
Я ж тобі, матінко, не говорила!
Ждала його щовечора в садочку,
Я ж йому вишила тую сорочку!

Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе.
Не піду за багатого
За синєє море,
Бо багатий п'є-гуляє
У чужому краю,
Та до мене молодої
Листа посилає:
Є у мене і перина,
І шовкова постіль,
Приїдь, мила-чорнобрива,
Та до мене в гості!
Є у мене срібло-злото
І велика хата,
Та немає кому мого
Коня напувати!..

Стояла, думала, та й одказала:
Я ж тобі, серденько, не продавала.
Да не пиши мені свої листоньки,
Я не поїду в чужі сторононьки!

А я свого миленького
Ждала-дожидала,
А як сурми засурмили,
В похід виряджала...
А багатий сів на коня
У лиху годину
Та й поїхав переждати
Горе на чужину.

Я в середу родилася
Та і не журюся,
Кажуть люди – буде лихо,
А я не боюся!
Бо в милого карі очі
Ще й шабелька гостра,
А у тебе коло хати
Лобода поросла.
Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе,
Сама знаю...
Я в середу родилася
Та й не нарікаю,
Сама знаю...

Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе.
Пливи-пливи, моє горе,
За синєє море!
Я в середу родилася,
Кажуть люди – біда.
Пливи-пливи, моє горе,
За бідою слідом! Відпускаю!