Забута пісня

Тепер скажи мені образливі слова –
Вже скоро осінь в золоті потоне,
На скроні падає зрадлива сивина,
І щем доріг пропав в мої долонях.

Усе частіше ми лишаємось самі,
А разом з нами сумніви й тривоги...
А ті пісні, що їх колись співали ми
Хтось інший взяв з собою у дорогу.

В далекім небі пролітають журавлі!
Чи не від того серце так забилось,
Що тісно нам на цьому клаптику землі,
Що інша доля нам в житті судилась.

І може завтра пролунає в двері стук,
Простягне сонце променисті руки –
І підеш ти, лишивши тисячу розлук,
Для перших зустрічей, для першої розлуки...