Сансет

Я не хотів би почути від коханої "шоб ти здох!"
Наше лав-сторі колись поріжуть на шатерсток.
Будь ласка, тільки не я, навіть якшо добре заплатять,
Я вже мацав добряче на багатьох принцесах плаття.
Всі так хочуть популярності, як припадок наскоком,
Мені, шоб читати реп, не треба срати на Скофку,
На Калуш, на Альону, на Івана Клименко,
Мені достатньо Ляні на кухні прікольнути демку.
Посеред ночі мене відвідає катарсис,
Ровер давно придумано, може просто катайся?
Я тону в натовпі, стейдж-дайвінг, вільний як Брітні,
Давить на мозги думка, шо ми можемо бути помітні.
Для мене Глава невідомі, принцип на місці ніби,
Ми записували безцінні речі за 200 гривень,
Я вдячний кожному, хто шукав пасхалки скрупульозно,
Ед не вернеться, реп не читають з туберкульозом.
Реальність інша - ссикливий Степан з ПТСРом,
Календарик з одним днем, який ми носимо на ксерокс,
Найдешевший, чорно-білий, не стягую, сорян,
Від цього тягара в космосі перевернута Земля.
Розлиті океани, я сиджу як Кіану десь на лавці,
Жер пиво з раком, поки рак жер мою бабцю,
Її смерть лежить в папці з моїм тестом ЗНО,
Нині рахую бали в Сінево...

Приспів:
Намалюй сонце!
На нашому гіпсі місце ше є!
Побачити сансет!
Зможемо в бурю, прикривши лице!
Намалюй сонце!
На нашому гіпсі місце ше є!
Намалюй сонце!
На всіх наших ранах, поки живем!

Вийти з зони комфорту чи з кавою до веранди?
Нам би не лиш до бухла навчитись бути толерантним,
Не перегризтись між собою й не запхати ніж в живіт,
Бо поки ми сремось – рускіє ше живі.
Комусь у цьому світі не чути наш голос - ні, ми тут,
Але хвилина мовчання схожа на німоту...
Гірше за ядерку ми тут всі уражені масово болем,
Я задихаюсь, коли спускаюсь на Марсове поле.
Десь поряд чистять кеш на будівельних паспортах,
Будують стадіони, ви там часом не за Спартак?
Окрім русні – світ хворий, люди б'ють тату на свинях,
Навколо стільки зрадоньки, надіюсь ти будеш сильним.
Якби ми були птахами, я б хотів бути як Джонатан,
Та ми мурахи - замість неба підошва чобота...
Йти ще довго, як казав шановний пан Йогансен,
Перемога трохи інша, без феєрверків і танців.
В 15 в шлунку метелики, в 30 – хробаки,
Та мій бекграунд сьогодні зелений, як хромакей.
Не захлиснутись би в цьому цунамі з лайна та сцяк,
Температура 40, очі як псові яйця блистять,
Іноді мені хочеться прокинутися тим самим псом,
Він не відстрілює, шо йде війна і повсюду іпсо.
Не відволікається, дивлячись в Ікеївський каталог,
А, висунувши язик, просто бігає за котами...

Приспів.