Шиншила

Кажуть змалку дітям: Вовк покуса за бочок,
Він зажада вхопити щойно зійде пушок.
Твої зуби гострі та шерсть м'яка,
Ти зовсім не схожий на хижака...
Мряка, багнюка, в крові небезпечна сполука,
І довга розлука мене не ляка! Чекай!
Хто із нас хижак? Хто є жертва?
Я хочу правди, ти хочеш жерти.
Твої кляті жести не зрозумілі,
Та ти - вожак і це просто жесть...

Приспів:
Ця біла хуга зима снігом запорошила,
Я пришила себе сама, я нагрішила, шиншила.
Ця біла хуга зима снігом запорошила.
Приручила себе сама, приворожила шиншила.

Візьми мене у свою стаю, бо я
Просто зникну, просто розтану.
Кровожерливими вустами, ти ранив,
І ранив, і ранив, а ранком-рано
Залижеш рани і зникнеш з туманом...
Який жаль! - Я - маленька шиншилка,
Ти - великий страшний вовк!
Ти вважав мене мішенню, та я не така
Проста, щось дзвенить в моїй кишені,
І усмішка на вустах. Не викликаєш
У мене страх, ти - велика собака
Із гострими іклами, а я - собаколов.
Я добре знаю, що роблять з дикими.
Стояла одна, замерзала одна
Кожного білого Божого дня.
Ріж різко, тікай хутко,
Як ядом хтось бризка на хутро.

Приспів.