Хвилі

Кажуть, узбережжя все зцілить,
Бачиш, я стою ніби стелою
В вирі первісно байдужої хвилі -
Безконтрастному, що по настрою?..
Хай все підвищує тон,
Морем марить мій сон,
Насувається шторм, поглинає мить "до",
Мокрий сірий бетон б'ється з оптимізмом -
Я занурюю в воду свої долоні...

Як навіжені, ті люди меншають,
Збільшуючи міста,
Не дихаючи в них вільно...
То не так, те не так, ніби
Туга тне тенета, бо мета
Так сумувати сильно за хвилями...
Хвилями... Хвилями... | (4)

Море нам з тобою не вірить,
Бо мінливе, мов хтивіша з думок.
Дихає кригою сонце на небосхилі,
Ми дістались до "нас дістали знов".
А-а, нарощує темп німий людяний жаль:
Щоб вдивитися в нас, треба втекти за край...
Зайве відсікай - грай, сіра льодяна сталь -
Я занурюю в воду свої долоні!..

Приспів.

Тут, серед товщі води, коливається тиск,
Пиши "тут були ми" на піску, і біжи!
В серці спокою мить, та чи є у ній ти?
Я занурюю в воду свої долоні!..

Приспів. (2)