Мамо

Ой, говорила мені, мамо,
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Ой, загубиш свою вроду!
Ой, говорила мені, мамо,
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Ой, загубиш свою!..

Рано-вранці я вставала,
У ліску зілля копала,
Для тебе все збирала,
Про себе промовляла.

Ой, говорила мені, мамо!
Ой, говорила мені, мамо!
Не ходи до того Гриця,
Не гуляй на вечорницях!
Він тебе всю зачарує,
А потім сам помандрує!..

Ой, говорила мені, мамо!
Ой, говорила мені, мамо!
Ой, говорила мені, мамо!
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Бо загубиш свою вроду!
Ой, говорила мені, мамо!
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Бо загубиш свою!..

А я молода дівчина,
Та й горя пізнала.
Поїхав мій миленький,
А я й не знала...
Ой, казала мені мати,
А я все чекала.
Ой, знайшов він іншу милу,
А мати казала!

Ой, піду я у лісочок,
Назбираю зілля,
І тихенько заговорю,
Ой не можу я забути
Тебе і до нині...
Отрую тебе, мій милий,
І твою дівчину,
Ой, не можу я забути
Тебе і до нині!

Ой, говорила мені, мамо!
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Бо загубиш свою вроду!
Ой, говорила мені, мамо!
Не ходи до його саду,
Не гуляй ти з чорнобровим,
Бо загубиш свою!..

Говори-говори-говорила мама:
Не ходи! Не ходи до саду!
Не гуляй! Не гуляй з чорнобровим!
Бо загубиш!.. Бо загубиш свою вроду!..
Говори-говори-говорила мама:
Не ходи! Не ходи до саду!
Не гуляй! Не гуляй з чорнобровим!
Бо загубиш!.. Бо загубиш свою вроду!..