Чорнобильська рапсодія

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив'янім горщику.
Іди, іди, дощику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею...
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику...

Іду, іду, дитино,
До тебе і до всієї твоєї родини,
І до твоїх сусідів
Твердосердих і серцеїдів...
Іду, іду, поливаю,
Тисячі душ з Чорнобилем поєднаю!..

Пройшла Галлея з хвостом вогняним,
Пройшла Галлея передвістям лихим...
Пройшла Галлея, і зразу ж за нею |
З'явилася в небі Зірка-Полин... | (2)

Розрісся полин степом-долиною,
Всі знають: славен полин гіркотою.
Полин-трава під Полин-зіркою, |
Під небесною горе-квіткою... | (2)

Під небесною горе-квіткою... | (2)

Під Полин-зорею місто Прип'ять...
Під бузком на лавці молодята сидять,
Радісно усміхаються, про щось шепотять...
Довкіл весна, у небі зірки мерехтять.
Під Полин-зорею місто Прип'ять...

До схід сонця летів лелека,
Летів-клекотів: Світе мій! Небезпека! –
Ніхто не почув.
Квітень пахучими квітами
Садки і гаї одягнув.
Веселі вогні танцювали
Над річкою Прип'яттю,
Веселі вогні танцювали
Над Дніпром-Славутою...
Зірвалася з неба Зірка-Полин,
Униз полетіла рибкою-щучкою!

Зірка-Полин, наче клин,
Розчахнула груди Землі!
На чорноземах родючих
Утворилася Зона Страху
І поминального дзвону.
Зона невидимої Панни-смертоносиці,
Зона жорстокої і невблаганної Панни,
Жахом вона все довкіл оточила,
Змагатися з нею несила! Несила!

До схід сонця летів лелека,
Летів-клекотів: Світе мій! Небезпека! –
Ніхто не почув...

Полин-трава ще більше прогіркла.
Повітря прогіркле.
Джерела і ріки прогірклі.
Ліси і лани прогірклі.
Міста і села прогірклі.
Сльози прогірклі.
Прогірклі сльози.

У серці Вкраїни болюча заноза...
У серці Європи болюча заноза...
У серці Світу болюча заноза...
У серці Всесвіту – сльози...
Занози... Сльози...
Полин... Тлін...
Тисячі трагічних світлин...