Лісовик

Стисни щелепи, там гори велетні,
Піднімемо голови й келехи,
Піднімуться води із берегів,
Гори ті бачать останні сни!..
Маленькій біс тягне до себе вниз,
Тягнеться до сонця ліс,
Наляканий місяць б'ється в двері,
Там вовча тінь на небі,
Вмить ми у темряві, падає на землю сніг...

Приспів:
Вмить ми у темряві... |
Підемо в бій під півнів спів, |
Падає на землю останній сніг... |
Падає на землю останній сніг... | (2)

Вмить ми у темряві!.. | (8)

Із темної хащі вийде юначе,
Окине нас поглядом, наче вже десь бачив це.
Руки з лісу тягнуть, до себе його манять,
Дівчата наче гарні відвернуться - хоч ховайтеся.
Він лиш посміхнеться, смикне повідець,
Вклониться деревам, щось всередині замре,
Вовчі очі мружаться на сонці,
Тягнуться до хлопця, тягнуться до рук...

Приспів.

Вмить ми у темряві!.. | (8)

Я з тих місць, де лякаються не тіні,
Тільки Лихо стиснув щелепи,
Забув умить, як дихати.
Ліс схиляє голову від Босоркуна сміху,
Стоїть в куточку Тиша собі
Та нервово дихає...
Воронів зграя хмарою накриє небо,
Ти не побачиш його поряд,
Але від біля тебе,
І шепоче на вухо біс:
Хай впаде на землю останній сніг...

Приспів.

Вмить ми у темряві!.. | (4)