А казали люди

Приспів:
А казали люди ті люди, ті люди, |
Що дощу не буде, не буде, не буде! |
Що не будем вдвох із тобою-тобою, |
Але стоїмо мокрі вдвох під грозою! | (2)

Люди знають, що потрібно,
Що там, як треба робити.
Ти не парся за життя,
Знають вони, як прожити!
З тою ні і з тою також,
Ти не будуть, ви же не пара.
Я скажу мальохо вже
Це мене задрало.
То не так, це не так,
Ти мене ось краще слухай,
Я тобі лиш добра
Хочу аж по самі вуха.
І собі, що ти там
Вже надумав, як там буде,
Ти забуть і не кажи,
Бо будуть всі люди.

Приспів.

Та мені насрати, що будуть думати,
Це моє життя, воно одне,
Я в ньому буду панувати.
Куди їду завтра, не буде знати,
Знаю, як бомбить, коли нема що обсуждати.
Що там він, не чула? Чи вже ожинився?
Чо дітей немає? Чи вже хтось родився?
Ти спитай у Людки, може вона чула,
Як узнаєш, скажеш, тільки б не забула.
А казали люди і будуть казати,
Їм би осудити і в душу насрати.
Як не зна, придума, й далі ще скаже,
А те перекрутить й десятьом розкаже.

Приспів.