Це все тому

Це все тому, що у дитинстві ми
Не відлетіли з дикими гусьми,
прив'язані родинною любов'ю.

Тепер земля і сніг липкий на ній,
І ранок, наче терня у ступні,
І все, що є зі мною і з тобою –

Вага, що зупиняє кожну гру.
Ці струни заборонені не руш.
Висить зоря, мов грудка каніфолі.

Сліпуче світло запізнілих фар.
Війна зробила з молодості фарш,
Сипнувши в нього добру жменю солі.

Ми більше не легкі. Тісніший світ,
Де сходяться живі та неживі
Сидіти за святковими столами.

І ночі рись застрибує на дах.
І як заснеш – біжиш, біжиш в житах,
А десь тебе додому кличе мама.

То сядьмо тут і просто говорім.
Із голосів утворюється дім,
Маленький, мов коробка від цукерок.

У ньому можна жити до весни.
І дикі гуси пролетять над ним,
І зронять на подвір'я срібні пера.