Вовкулака й відьма

На твому обличчі візерунки ночі,
Ясні зорі в очах, безодні глибина,
А волосся вільне — трави розмаїття,
І хата стоїть в лісі — куряча нога.
Ти — цариця лісу, ти збираєш сни,
Ти — ніжна відьма, а я служу тобі.
Я закохався і душу загубив,
Ти летиш на місяць, а я вию під ним...

Приспів:
Вовкулака й відьма,
Кажан на місяць ясний.
Вовкулака й відьма,
Це про кохання пісня.
Пом, пом-пом-пом,
Пом-пом-пом,пом-пом,
По-пом-по-пом-пом-по-пом-по-пом.
Пом, пом-пом-пом,
Пом-пом-пом,пом-пом,
По-пом-по-пом-пом-по-пом-по-пом.
Пом-пом!

Де б ти не літала,
Чуєш мого серця стук-стук-стук-стук-стук.
Тихо підлетіла — я сльози проковтнув:
Вовкулака, милий, ти — дурник чи осліп?
Скільки літ не помічаєш ти ніжний погляд мій?

Приспів.

Ось і казочки, і пісеньки кінець,
Хто уважно слухав — буде молодець!
І як стихнуть звуки — почути звук сердець,
Вовкулака й відьма стали під вінець! Гав-гав!

Приспів.

По-пом-по-пом-пом-по-пом-по-пом!