Українська жінка

А соловейко знову защебече —
Вже зовсім скоро вернеться весна.
Дарма, що морозяка зараз креше —
На цьому світі, знай, ти не одна.

Війна скінчиться, горе не бездонне,
Засвітить сонце мирне для усіх.
Чекатиме, чекатиме щоденно
Вкраїна — мати всіх дітей своїх.

Хтось повернеться — плакатиме ненька
В обіймах доньки, в синових руках.
Болітиме без утиху серденько,
Коли почує журавлів у небесах.

Ніхто не знає, що в душі, що в серці,
Не можна навіть прочитати у очах.
Лише відомо українській жінці,
Як тяжко жити у своїх думках.

Весна прийде — її ми ще побачим,
Обіймем знову всіх своїх живих.
За мертвих ми нікому не пробачим:
Є люди, а є нелюди у всіх.

Весна прийде, дарма що зараз страшно,
Дарма, що в небі смерть гуде щодня.
Весна прийде — тримайся, мила жінко,
Ти українка — ти така одна!

А соловейко знову защебече —
Вже зовсім скоро вернеться весна.
Дарма, що морозяка зараз креше —
На цьому світі, знай, ти не одна!