Три рубці

Чи то правда, чи то казка — я не знаю.
Закохався майстер у Варвару,
Вона вище хмар літала —
Він на землі чекав її, бідолаха.
Зробив крила лебедині, пришив до спини,
Щоб разом у небо полетіти.
Він не знав, що відьми чорну душу мають,
Що в них на умі — бісенята знають.
Кінець початку, тепер частина друга
І ми продовжуємо оповідання,
І дай вам Боже, шоб ви не мали
Глибокі рани, що наносить кохання.
Кохана в пута, павутину затагнула,
Стріла пірнула в серце-тіло, рука мура,
Обворожила, зрізала крила,
Сама втікла і вітер дух розвіяв.

Приспів:
Чи звіряча лапа розчесала? Ні.
Чи птах дзьобом заклював? Ні.
І від кохання в майстра три рубці, |
Три рубці — чорні нитки: |
Один на серці два на спині. | (2)

Ти взлети майстра відмінила, відьма!
Собі вкрадені крила вділа!
Та лиш взелтіла — камнем впала,
Чужі крила Варвару не тримали.

Приспів.