Довкола так тихо

Мчать кудись ці автомобілі,
Вогні тремтять у мокрому склі.
Я знову шукаю у цьому потоці
Знайоме обличчя в чужому вікні.
Повертаюсь на ті вулиці,
Де ще вчора лились дощі.
Сьогодні навколо так тихо,
І мляво мерехтять ліхтарі.

Хто ти, що бентежиш мої сни?
Хто ти, що так схожа зі мною?
Хто ти, що обіцяєш скоро прийти?
Невже я нарешті зустрінусь із тобою?

Ловлю останні натяки у снах,
Поволі гублюсь у власних думках.
Місто вже засинає у сутінках,
А я все ще не знаю, хто ти така.
На балконах осідають голуби,
Пильно вдивляються в кожен дім.
Сподіваюсь, у цій же тиші ти
Мандруєш крізь сни у серці моїм.

Хто ти, що бентежиш мої сни?
Хто ти, що так схожа зі мною?
Хто ти, що обіцяєш скоро прийти?
Хто ти?..
Невже я нарешті зустрінусь із тобою?

Довкола вже нарешті так тихо,
І немає галасу поміж думок,
Більше не гублюсь серед тривог,
А просто дивлюся - й роблю свій крок.