Єва. Історія триває

В Eдемськім саду нині дуже тихо,
І не співають пісню солов'ї.
Малі серця вже відчували лихо,
Що підповзло у вигляді змії.
Єва, бл*ть! Ну хто тебе просив!?
Казав же Батько: Слухайся Адама!
Ну хто тебе на гріх той спокусив?
Тепер довіку буде за те кара!
Чи ти забула правила життя?
"Не лізь, уб'є!" - табличку не читала.
Відкрити браму з раю в небуття,
Усім єством, необережність мала.

Приспів:
Та від життя хотіла більше ти,
Із підлим змієм завела розмову.
І голос той спокусливий, п'янкий
До себе вабив знову, знову й знову!

М'яко стелив, налив іще вина,
Шептав про владу, мудрість і свободу.
Промовив тост, і випили до дна -
Він ликував свою винагороду!
Вже зібраний твій похідний рюкзак,
Тернисту путь собі приготувала.
І Херувим мечем вкаже на шлях,
Куди нога людська ще не ступала.

Приспів.

Мільйони років вже назад не повернеш,
Як зачинилася у сад Едемський брама.
Земним шляхом ти свій рюкзак несеш,
Тримаючись за руку у Адама.