Вахтерам

Тебе не зваблює дим, ну і грець з ним!
Я забуваю слова, кругом голова,
Хтось запускає чутки у дворі,
Що є між нами чівава!..
Я б говорив, але ти загубила смак,
А почуття вже давно, як німе кіно...
Можливо, в тебе окей, а я ніяк...
Чому не тиснемо газ, а на гальмо?..
Питання вічні - навіщо і чому?
Я схожу з розуму в сні і на яву,
А, як ті ночі в Криму, тепер кому?
Ти не одна і належиш вже йому...
Писклявий твій голосок, як електрошок,
Що п'яний ти без вина - твоя вина,
І знати будуть про це, мабуть, усі,
Розкажуть їм на ФМ мої пісні!..

Приспів
Згадаю сніжно-білі стіни,
Від роботи втома,
Нас в квартирі двоє...
Звідки ми? І хто ми? І хто ми?
Вицвілі шпалери, кава без упину...
Поясніть же тепер нам, вахтери,
Ну чому без неї гину?..

Минає ніч, що в полон захопила нас,
Ти зачекай, не біжи, а мені вже час,
І, якщо вихід один, то скажи:
Чому це доля нас зводить раз у раз?
Все розкладати втомився я на місця,
Все припиняв, починав і без кінця...
Дотики рук твоїх плавили мій метал,
Ти - елемент номер п'ять, елемент творця.
Йде до завершення гра, а ти мовчиш,
Розмову нашу веду - киваєш лиш,
Хвилин п'ятнадцять до ранку маєм ми,
Не викликай, зможу сам собі піти...
Давай відправимо справу у архів,
Позбудемось один одного номерів,
Не запитати й піти я не міг,
А може просто цього не хотів...

Приспів.