Малиновий дзвін

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєнний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей...

Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін...

Ви бачили: небо вкривалося струпом
І трупом ставала зомліла земля?
Малинове лихо зачорненим круком
Кружляло й кидало отруту в поля.
Летіли прокльони з чорнобильським дзвоном,
Просилося серце до інших сердець,
Ридала вночі українська мадонна
Над сонним сплетінням мільйонів тілець,
Закинутих десь...

Та Вічна Любов із іонів постала
І стала вогнем чудотворних ікон,
І падали сльози, неначе корали,
З очей намальованих Божих мадонн.
І сонце палило, і люди молились,
І падали ниць у поклонах своїх,
І серце до серця й до Бога хилилось,
О, Господи! Дай нам спокутувать гріх,
Врятуй нас усіх!