Наше небо

Берегом сивим до маяка,
Навколо так живо, що трохи ляка...
Прагну додому, прагну до тебе
Слова не вагомі і все так знайомо
Мені, а срізь наше небо...
Скрізь наше небо...

В тиші по колу, де світло і тінь
В безмежному полі виразних цвітінь...
Прагну мовчати по дорозі до тебе
Каміння збирати і місяць вітати
В пітьмі...

Чи я не блукаю? Чи шлях не гублю?
Думками гукаю, очами ловлю...
Чи серце підкаже? Чи мить надихне?
Я знаю, що завжди ти будеш чекати
Мене!.. Скрізь наше небо!..
Скрізь наше небо...