Не плач, Рахили

Не плач, Рахили, зря чада ціли:
Не умирають, но пребивають,
Но пребивають.
Краснія сини, в новой святині,
Ко Богу Сину, суть за причину,
Суть за причину.

Не імій за шкоду, видя яко воду,
Кров разливаєму, плоть убиваєму.
Тілом бо умріли, душами же ціли,
За живота страту, прияша заплату,
Прияша заплату.

По що, горлице, слезами лице
Все обливаєш, тяжко вздихаєш,
Тяжко вздихаєш?
Ловець неситий, роспростре сіти,
В руці не прія, птенци юнія,
Птенци юнія.

Твоя бо пернаті суть до неба взяті,
Путь прошедше тісний, побіднія пісні
Поють Царю слави, іже їх ізбави
От сітей ловящих, прелестей губящих,
Прелестей губящих.

Пойду на ниву, небившу жниву,
Пожати класи, вижду пред часи,
Вижду пред часи,
Селнія цвіти, прежде світ зріти,
Утро смертною січет косою,
Січет косою.

Єднак трава мертва будет Богу жертва,
І в пожатом сіні благовонні кріни,
Ділатель небесний і во время весни
Пріят во житницу незрілу пшеницу,
Незрілу пшеницу.

Позор страшливий: Ірод злосливий
Христа шукаєт, не обрітаєт,
Не обрітаєт.
Моя же діти іщет губити,
Меч обнажаєт, і убиваєт,
І убиваєт!

Убо твоя чада пребудуть внутр града,
Тім бо в небі платять, іже живо тратять
За Христа і Бога - заплата премнога
Малим отрочатам, закланним овчатам,
Закланним овчатам!

Престани ж, мати, горко ридати.
Ах! Як престати, а не плакати,
А не плакати?
Кровей толики лиються ріки,
Ісповнять море, люте мні горе,
Люте мні горе!

Престань же, мати, чад своїх ридати,
Во Адамі биша і всі согрішиша,
В кровавій купіли, треба би ся змили,
Інако в рай святий путь бил би запятий,
Путь бил би запятий!

Тяжко ж бо зріти, коль многі діти
По всім повіту, от двою літу,
От двою літу.
Моя утроби, отсла во гроби
Злий кровопийця, Ирод убийця,
Ирод убийця!

Аще же і чреди младенцев повреди,
Лучше Христу жити, онім же умріти,
Сей-бо прийде спасти всіх во время страсти,
Мира Водкупитель, от ада Спаситель,
От ада Спаситель.

Бідна ж я мати! Толикой я страти
Як не восплачу, гди чад не бачу,
Гди чад не бачу!
Перли драгія! Згубилам тія,
Світ з надеждою згасе моєю,
Згасе моєю!

Отверзи зіници, виждь твоя денници,
Світящия нині, во вишней твердині,-
Бісери драгія во вінці царствія
Присно пребивають, вовіки сіяють,
Вовіки сіяють!