Пісня для Овернця

Ця скромна пісенька – тобі,
Овернцю добрий, що в журбі
Мене і втішив, і зігрів,
Тоді, коли світ онімів.

Кілька полін і теплих слів –
І я відтанув, я ожив;
А чемні дами і месьє
Тримались від мене за льє...

То тільки дрова і слова –
Але тепло їх зігріва
Мене й тепер, за стільки літ,
Коли став улесливим світ.

Колись, овернцю, ти помреш,
І в небо з Янголом підеш –
Тобі всміхнеться: "Ну, заходь!"
Батько наш Господь.

Дарую пісню цю тобі,
Ґаздине добра; далебі –
Я вже не їв п'ять довгих діб,
Як ти мені винесла хліб.

Сміялись дами і месьє:
"Та він не їсть, він тільки п'є!.."
Ти ж простягла в тонкій руці
Торбину, в ній три буханці.

То тільки хліб, не більше – та
На серці й досі теплота
Тепер, коли я їм торти –
Смачніше його не знайти!

Колись, ґаздине, ти помреш,
І в небо з Янголом підеш –
Тобі всміхнеться: "Ну, заходь!"
Батько наш Господь.

Співаю пісню цю тобі,
О, незнайомцю; ти в юрбі
Один дивився так, як друг
На мене в той стражників круг.

Знущались дами і месьє;
Обличчя приязне твоє
Мені додало сил в ту мить –
Той погляд ще й досі щемить!

То тільки крапля доброти –
Я потім спалював мости,
Я вчився мститися за зло –
Та в серці зберіг те тепло.

Як, незнайомцю, ти помреш,
То в небо з Янголом підеш –
Тобі всміхнеться: "Ну, заходь!"
Батько наш Господь.