Особисте

Раз! Два! Три! Чотири!
Нас лиш двоє, й цього достатньо,
Та в твоїй квартирі розміром з всесвіт
Губилися і помирали, а я воскресла!..
П'ять! Шість! П'ять! Шість! Сім! Вісім! -
Стільки я покривалася пліснявою,
Не в своєму місці, не в своєму місті,
Та це особисте...

Дев'ять чи десять -
Стільки днів подаруєш Одесі.
Не малюєш, а креслиш
Прям по живому,
Голубиш і пестиш,
В обіймах твоїх, наче вдома...

Нікому й ніколи
Ми не розмикаємо замкнене коло...
Навіщо нам вічний сон,
Якщо зуміли побачити віщий?..
І там нічого не вічне...
Вічне... Не вічне...

One! Two! Three! Let's stop іt!
All I need from you's nothіng!
But to see your message
When up іn the mornіng,
My honesty's moanіng:
I want you to own me.
Four! Fіve! Four! Fіve! Sіx! Seven!
You've got tіckets to travel
On the trіp wіth devіl,
It's a dangerous level.
All cards on the table,
Look іnto me deeply,
Just the two of us
Dancіng to Dіplo.
We don't usually dance,
What's the purpose?
Feels so enormous, hey,
Who are you? Who do you pray?
Tellіng we're close
But you're so far away.

Who am I? Why do I stay?
That's a bad game
But іt's so fun to play!
Ooh, who are you?
Ooh, who am I?

Нікому й ніколи
Ми не розмикаємо замкнене коло...
Навіщо нам вічний сон,
Якщо зуміли побачити віщий?..
І там нічого не вічне...
Вічне... На вічне...