Три вербички

Три сестри – три краси,
Як вербички росли,
У любистку купалась коса,
І між трьох заблукав –
Щастя-долю шукав
Молоденький завзятий козак.
Каже старша: бери,
Я - вербичка твоя!..
Друга каже: дукати неси,
А молодша зоря, очі – сині моря,
Утопився б, та не підійти!
А козак, той козак –
Молоденький козак –
Утопився б, та не підійти!

Старшу брав-обнімав,
Пригортав-прихиляв,
Та не гріла вона козака:
Чи верба не така,
Чи причина яка,
А ламати – не сміла рука...
Йшов до другої він,
Та зустрів шахраїв,
Що три шапки крутили щодня -
Не вгадав, не впізнав,
Не ту шапку підняв,
Від ганьби утікав навмання...
А козак, той козак –
Молоденький козак –
Від ганьби утікав навмання...

А знялася страшна над землею війна,
Що найменша сама підійшла -
В руки шаблю дала, до коня підвела
І притримала ще й стремена.
Зупинилися дні... Небокрай у вогні...
В'яне дівчини тінь, у вікні:
– Чи вернеться, чи ні
Той козак із борні
По війні в стремені на коні?..
А козак, той козак – |
Молоденький козак – |
По війні в стремені на коні!.. | (3)