Плющ

Хотів б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом моїм вкрита...

Приспів:
Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу...
Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай тоді вона плюща сховає під собою...
Навіщо здався плющ на самотині?..

Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?..

Приспів.