Заздрить чортополох волошці

Заздрить чортополох волошці у полі,
Що цвіте вона у колоссі, у житах...
Він диким зіллям росте без любові,
Що не для нього цвіте рай у піснях...

Запінився дерун, як тополя навесні,
Стіною загородив від сонечка літа.
Від злості не дає рости квітці у красі,
Яка дарує свою любов божому світу...

А волошка - ніжна квітка, чарівна,
Просить ніжності, ласки й любові.
Вона закохана у спів солов'я...
Він на крилах несе у світ, де сяють зорі...

Сонечко поцілувало так ніжно в чоло,
У долонях їй нахиляє небо синє...
На путі до неї спалює у прах всяке зело,
Щоб усміхавсь красень явір при долині...

Якби Всевишній слухав кожного деруна,
То б не розквітали пахучі квіти у росі,
А він розсипає для всіх сонечка тепла,
Бо кожна квітка має право щастя на землі!..

А квітка волошка. як небо синє-синє...
Прикрашає літо хлібні ниви золоті.
Своїм крилом вітають птахи журавлинні,
Їй пір'їнку кинули на щастя на землі...