Мила українко - красуне трояндо!

Ти приваблива, як літня зоряна ніч!
Чорні брови й блакитньо-сині очі.
Тобі пасує до білого личка кожна річ,
Трояндою увінчала волосся - красу дівочу.

Дивлюсь на тебе дівчино!.. Не надивлюсь!
Твоя чарівна врода, як чиста водиця.
Я твоїй божественній красі поклонюсь!
Усміхнись мені, панянко білолиця!

Мила українко - красуне трояндо!
У твій божественний образ закохані поети.
Твої пишні коси пахнуть цвітом лаванди
І лорди тобі співають сонети.

О, скільки ніжності, любові, краси!
І привітна лагідна усмішка твоя.
Ти - сонечко ясне, що сяє з висоти,
Небо, яке випромінює сяйвом здаля.

Цвітеш вишнею і яблунею в саду,
Княгиня, трудівниця - руки золоті.
В твоїх очах бачу душевну красу,
О, будь щаслива тисячу літ на землі!

Дзвенить мова, як весняний потік із гір,
Чую приємну розмову - на душі світає.
Світи мені, зоре, ти - бальзамовий лік,
Ти, немов травень, що цвітом розквітає.