Вчила мене мати співати

Вчила мене мати співати,
Зустрічати соловейка в гаю.
До ясних зір увись злітати,
Коли важко - усміхатись життю!..

Я зіп'ю келих літа до дна
Зірок з озер синьої блакиті,
Заграє мого серця струна,
Немовби золотий колос в житі...

Я в променях сонця обніму
Стежину, що веде птаху в поле.
Край доріг ружою зацвіту,
Розіллю пахощі, немов море...

Я із колосся квітів сплету
Віночок в коси на щастя, долю.
Лебідкою до Бога злечу,
Попрошу миру, Божих ласк вволю!..

Засію зерном лан пшениці,
Щоб вродило нам хліба багато.
Спів хай черпають, як водицю, -
І було добра у кожній хаті!

Вчила мене мати співати,
Зустрічати соловейка в гаю.
До ясних зір увись злітати,
Коли важко - усміхатись життю!..