Заповіт

Навіть, коли я помру – не несіть мені квіти,
Квітів я не люблю – хай ростуть собі десь.
Просто прийдіть – і я буду радіти,
Просто даруйте тепло ваших сердець!..
Квіти мені не замінять гарячих обіймів,
Посмішок щирих і сяйва прекрасних очей,
Хай собі квітнуть десь там, де закінчаться війни,
Хай собі пахнуть між інших приємних речей!

Приспів:
Запам'ятай мене таким,
Таким натхненним і легким!
Запам'ятай мене веселим і щасливим!
І хай цей день, і хай цей час
Назавжди поєднає нас!
І хай в житті в твоєму лишуся важливим!

Раптом, якщо я помру, не несіть мене в церкву,
Також не треба свічок, ні ікон, ні хрестів.
Цвинтар залиште – цю територію мертвих,
Краще змінити на ліс – на дерева і спів.
Хай мене спалить вогонь, хай розпечене тіло
В порох розсиплеться під впливом температур.
Душу пустіть, щоби кудись полетіла
Там, де ні райських садів, ані вічних тортур...

Приспів.

Я коли-небуть помру, всі колись помирають,
Може це буде нескоро, а може - ось-ось.
Місця і часу, зазвичай, не обирають,
Та багатьом обирати таки довелось...
Краще я виберу інше – я виберу пісню
Ту, якій доручу замінити себе!
Пісня не всім може сподобатись, звісно,
Але ж і я не таке вже й велике цабе...

Приспів.