Зоряні стежини

Безсонна довга ніч римує гами,
Думки рояться, гублячись в імлі...
Зима вирує срібними снігами,
Немов притрушує мої жалі...
Де кожна мить бурхливо-неповторна...
Холодний дощ, мов щедрий зорепад,
Де я з тобою поруч завжди гордо
Несла у серці тисячі свічад!..

Приспів:
Вони теплом нам душі зігрівали,
До нових весен наближали шлях,
О, як же полум'яно ми кохали,
Блукаючи по зоряних стежках...
І я в далеких спогадах блукаю,
У них лиш ти на весь безмежний світ...
Та не знайти мені ключі від раю,
Де нашої любові квітнув слід...

А тиша ночі злегка пестить душу,
Безсоння час призупиняє плин...
Я знаю, любий, відпустити мушу -
Дощем стікає смуток із краплин...
Весняні знов і знов звучать акорди,
Та слід наш неповторний не прочах,
Бо я про тебе, милий, завжди гордо
Нестиму в серці тисячі свічад!..

Приспів.

Та не знайти мені ключі від раю,
Де нашої любові квітнув слід...