Штрикнуло наш потяг

Am Dm E Am
Штиркнуло наш потяг на станції Кіров,
C E
Гей, друже, схопися за стопкран!
Am A7 Dm
Я рідній матусі сказати забувся,
Am E Am
Що їду у далекий Магадан.

Нема вже у тебе та й гарного сина,
Твій син - вже не той, що був колись.
Життя моє пропаще на злеє обернулось
Під гуркіт столипінських коліс...

Летить наш паровоз по долинах та по взгор'ям,
Летить він на далекий, на Сибір!
Колишній махновець став "ворогом народу"
Й везуть його у сніжний Анадир.

Укинуть його там за залізнії за грати,
Він грати ті зубами розірве.
Хай кажуть йому друзі: "– Нема нам звідси ходу",
— На волю всеодно він утече.

А що, якщо побачить його тюремна варта?
Тоді, о, рідна нене, він пропав!
Тривога і постріл! Донизу головою
Зірвався він із мурів і упав!

І буде він лежати у тюремнім лазареті,
І буде він у муках умирать!
І рідная мама до синочка не приїде,
Щоб того обігріть і обійнять...

Штиркнуло наш потяг на станції Кіров,
Гей, друже, схопися за стопкран!
Втікаємо, хлопці, бо завтра нам світить
Холодний комуняцький Магадан.